У народному побуті Стрітення здавна сприймається, як зустріч зими з весною. Казали, що «в цей день зима весну зустрічає, заморозити її хоче, та сама лиходійка від свого хотіння тільки потіє».
В цей день - 15 лютого, зима, кажуть, йде туди де було літо, а літо – де була зима.
- Бач, зимо, - дорікає літо, - що я наробило і напрацювало, ти поїла і попила.
За народним віруванням літо зустрічається з зимою двічі на рік: на Стрітення – 15 лютого та в день Св. Анни – 3 грудня.
Весною Зима – стара баба, а Літо – молода дівчина. Зиму веде попід руки старий дід (Мороз), вона зігнулася, трясеться і ледве йде. Кожух на бабі Зимі полатаний, чоботи подерті, а в хустці на голові миші діри погризли, і з тих дір сиве волосся стирчить. В руках Зима несе надщерблений горщик з льодом, а через плечі у неї – порожнісінька торба.
У літа віник на голові, сорочка квітами мережена, зелена плахта – весела і вродлива дівчина. Літо несе в руках серп і сніп жита, пшениці та всякої пашниці…
При зустрічі на Стрітення стара Зима і молоде Літо сперечаються між собою – кому йти, а кому вертатися? Якщо до вечора стане тепліше – Літо перемирило Зиму, а якщо холодніше – Зима.
Ясна і тиха погода в цей день віщує добрий врожай поля і роїння бджіл.
Вітер – погана ознака.
Відлига – жди пізньої весни і бережи пашу та хліб, бо в поле вийдеш не скоро.
Сніг – на дощову погоду
Хурделиця – весна буде пізня і холодна
- “Як на Стрітення півень нап’ється води з калюжі, то жди ще стужі!” Або ще кажуть так: “Як нап’ється півень води, то набереться господар біди!”
От і гадайте, коли і яка буде весна…
